Шарль-Едуар Гійом

Шарль Едуар Гійом
фр. Charles Édouard Guillaume
Шарль Едуар Гійом (1920)
Народився	15 лютого 1861(1861-02-15)[1][2][…]  Фльор'єd, Швейцарія
Помер	13 червня 1938(1938-06-13)[4][1][…] (77 років)  Севр
Поховання	Cimetière de Fleurierd[6]
Країна	Швейцарія
Діяльність	фізик, дослідник
Alma mater	Федеральна вища технічна школа Цюриха
Галузь	фізика
Заклад	Міжнародне бюро мір і ваг
Посада	директор
Членство	Академія наук СРСР Шведська королівська академія наук Zofingiad Російська академія наук
У шлюбі з	Emilie Marie Anne Tauffliebd
Нагороди	лекція Гатрі[d] (1920) медаль і премія Денніса Габора (1928) медаль Джона Скотта (1914) doctor honoris causa from the University of Parisd (1934)
Шарль-Едуар Гійом у Вікісховищі

Шарль Едуар Гійом (фр. Charles Édouard Guillaume; 15 лютого 1861(18610215), Флер'є^[en], Швейцарія — 13 червня 1938, Севр, Франція) — швейцарсько-французький фізик. Лауреат Нобелівської премії 1920 року за відкриття сплавів з аномальною поведінкою коефіцієнта теплового розширення: Інвару і елінвару.

Шарль Гійом народився 15 лютого 1861 року в місті Флер, у сім'ї годинникаря. У 17 років Гійом вступив до «Федерального технологічного інституту» в Цюриху, де вивчав природничі науки, а також німецьку та французьку літературу^[7]. 1882 року він захистив дисертацію про електролітичні конденсатори і здобув докторський ступінь.

Після служби в армії офіцером артилерії, Гійом працював асистентом у «Міжнародному бюро мір і ваг» у Севрі. 1902 року він став заступником директора, а потім і директором цього бюро і залишався тривалий час на цій посаді.

Перша практична діяльність Гійома в бюро була пов'язана з визначенням точності ртутного термометра. Гійом розробив систему корекцій для точного вимірювання температури залежно від коливань обсягу балончика з ртуттю під час нагрівання.

Результати своїх обчислень Гійом виклав у «Трактаті по термометрії» 1889 року.

Роботи Гійома стосуються, головним чином, метрології. Він надав нового значення обсягом 1 л, вивчав сплави нікелю і постійні, створив інвар, елінвар та інші сплави, які використовують для виготовлення високоточних інструментів і в системі вимірювальних стандартів (1899).

Гійому був необхідний сплав, який можна було б використовувати в місцевих метрологічних лабораторіях як доступну і надійну заміну дуже дорогого платина-іридієвого, з якого спочатку був виготовлений еталон метра. Кожна з країн, яка брала участь у Конференції з мір та ваг 1889 року, мала зразок еталона. Мірні стрижні використовували за польових умов і різних температур, а калібровані в місцевих метрологічних лабораторіях за стандартами метра, які зберігалися там при умовах фіксованої температури. Низька якість місцевих еталонів, розбіжність у показниках температур еталона в приміщенні і на відкритому повітрі давали систематичні помилки у вимірах.

Досліджуючи сплави, Гійом зауважив, що постійні з високим вмістом нікелю мають аномально низький коефіцієнт теплового розширення. Це спостереження привело до створення сталі, яка містить 36 % нікелю, 0,4 — марганцю, 0,1 — вуглецю і 63 % заліза з коефіцієнтом розширення, нижче 0,1 від коефіцієнта розширення заліза. Цей сплав було названо інвар.

Гійом помер 13 червня 1938 у місті Севр^[8].

• Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 22 червня 2012 у WebCite] (англ.)
• Шарль-Едуард Гійом [Архівовано 25 лютого 2016 у Wayback Machine.] на сайті «Сьогодні в історії»