HD125823

HD125823
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я Центавр
Пряме піднесення 14г 23х  2,24с
Схилення -39° 30′ 42,5″
Видима величина (V) 4,41[1]
Характеристики
Спектральний клас B5
показник кольору U−B -0,74
яскравість B 4,179±0,004[2]
показник кольору B−V -0,185±0,019[2]
яскравість V 4,383±0,003[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,08
індекс m1 0,08
індекс c1 0,21
індекс Hβ 2,67[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 4,320[2]
Мінімальна яскравість 4,380[2]
Період фотометричної
змінності зорі 		8,81[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -24,32± 0,58[2] мас/рік

за схиленням: -21,81± 0,62[2] мас/рік

Паралакс (π) 7,79 ± 0,76[2] мас
Відстань 418,69 світлових років
128,37 парсек
Подробиці
Маса M☉
Обертання Vsin(i)=0[3]км/сек
Інші позначення
a Cen, HD 125823, HIP 70300, HR 5378, CD-38 9329, GSC 7809-2783
Посилання
SIMBADдані для HD125823

HD125823 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B5 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 4,4.[1] Вона знаходиться у сузір'ї Центавра й розташована на відстані близько 418,7 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 8,81 доби в межах від Hmin= 4,38 до Hmax= 4,32.[2]

Пекулярний хімічний склад

HD125823 належить до Хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію й в її зоряній атмосфері спостерігається нестача He у порівнянні з його вмістом в атмосфері Сонця.

Магнітне поле

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 523,1± 300,0 Гаус.[4]

Див. також

Джерела

  1. ↑ а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. ↑ Uesugi A., Fukuda I. Catalogue of rotational velocities of the stars 1970, Contr. Astroph. Kwasan Obs. Univ. Kyoto, 189, 0
  4. ↑ Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631
Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.